«Фліт»: мікрофоном по зубах або десакралізація Їжачка

У нашій країні не можна бути впевненим ні в чому. Народна приказка «не кажи «гоп», поки не перескочиш», в нових реаліях набула пророчого відтінку: спершу київських фанів здивували переносом виступу на наступний день з «Пивної Бочки» на Петрівці у її… філію, «щойно відкриту», як було заанонсовано. Але за півгодини до виступу вияснилось, що нове приміщення ще… не добудували.

«Иіцкій Аун» – пісні з домішками звуків пилососу

Як ми вже повідомляли, нещодавно Євген Рогачевський, гітарист «Воплів Відоплясова» випустив свою сольну платівку. Що ж таке цей «Иіцкій Аун»? Як ви вже здогадалися, це справді щось жахливе, в сенсі непередбачуваності. Панк-рок, одним словом. Він може бути різним. Навіть яким завгодно. «Інтелігентним» чи пришелепкуватим. Втім, байдуже, головне – що це завжди драйв. Для фонового супроводу такий музон – вища кляса, граєш собі в яку-небудь «Фіфу» на компі, вставивши попередньо перед цим диск імені Рогачевського і нічим не переймаєшся, отримуєш від життя задоволення. Як то кажуть, всьо чьотко, чуваки.

Вінки – «Рута-М’ята»: пісні з характером ритуалу

Нам завжди хочеться доброго, прекрасного, вічного. Але, на жаль, бувають моменти, коли ми відчуваємо свою безпомічність перед невблаганним Фатумом. Пояснюємо це існуванням темних сил і констатуємо: зрештою ми нічого не знаємо про цей світ. Незглибима діонісійська (себто, за Ніцше, ірраціональна, підсвідома) стихія крутить нами як циган сонцем. З-поміж численної когорти вітчизняних музичних формацій Вінки (група існує з 1998 року) – одні з тих, хто створює з негативу культ. «Викликати» діонісійський первінь допомагає стихія народного мелосу.

«Lama» презентує свій перший альбом «Мені так треба»

Останнім часом в багатьох гарних українських банд почали виникати певні затримки з виходом чергових альбомів. Затишшя порушила поява дебютного альбому гурту «Lama», що вже встиг зарекомендувати себе постійними ротаціями на радіостанціях українських міст.

Короноване розважальне читво від Андрія Кокотюхи

От і дочекалися чергового тріумфу високодостойного пана Кокотюхи у конкурсі «Коронація слова», який проводиться щороку. Цього разу Андрієві вдалося «відібрати хліб», себто бабло в загальній сумі 30 тис. грн. (20 тис. за перше + 10 тис. за друге місце) у чергових «молодих і перспективних письменників» (а саме відкриття нових імен, наскільки можна зрозуміти, має на меті «Коронація слова»), посівши зі своїми романами перші два місця у відповідному конкурсі. Але мало з тим.

Український інтелігентний панк-рок у кожну хату!

Свого часу четвірка амбіційних хлопців з Івано-Франківська чи то пак, Станіславова (як кому подобається), нахабно й раптово увірвавшись до вітчизняної музичної когорти, зарекомендувала себе як одна з найцікавіших та найоригінальніших рок-банд України.

Карнавальна стихія понад усе! Рецензія на «Мальви Ланди» Ю. Винничука

З часу виходу найвідомішого роману галицького «еротомана і тихого хулігана» пройшло вже досить багато часу – аж 5 років. Удостоєний різноманітними преміями (книжка визнавалась книжкою року-2003 у номінації «Красне письменство» та кращою фантастичною україномовною книжкою 2003 року (міжнародна асамблея фантастики «Портал-2004»))., свого часу він викликав певний резонанс серед різноманітної публіки, - достатньо згадати досить широкий спектр відгуків ЗМІ: «Дзеркало Тижня», «Книжник-review», «Киевские ведомости», «Столичные новости», часописи «Київ», «Знак» (літературний додаток до «Смолоскипа України»), «Критика»… Роман підняв одразу кілька питань. Що ж це за феномен – Винничукова Велика Львівська сміттярка? Кому адресований роман? Про що він насправді?